Чи є правила вступу стандартизованими?

Вступ до аспірантури чи докторантури в Україні регулюється Порядком підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах), Умовами прийому на навчання до закладів вищої освіти (наукової установи). Крім цього, існують правила прийому, що визначаються закладом вищої освіти в індивідуальному порядку.

Кожна наукова установа формує власні Правила прийому до закладу вищої освіти, спираючись на норми національного законодавства. Такі положення приймаються вченою радою організації та оприлюднюються на офіційному вебсайті.

Правила прийому визначають:

 ⦿ порядок, перелік і строки подання документів для вступу до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури закладу вищої освіти (наукової установи);

 ⦿ зміст, форму і строки вступних випробувань для конкурсного відбору вступників до аспірантури (ад’юнктури) та докторантури за кожною спеціальністю або відповідною галуззю знань.

Строк підготовки доктора філософії в аспірантурі становить чотири роки, доктора наук – два роки.

Чи важливі наукові праці та винаходи?

Для аспірантури:

Окрім Правил прийому до закладу вищої освіти, наукова установа формує Порядок нарахування додаткових балів за навчальні та наукові досягнення. Це означає, що вступник отримує певну кількість балів за основні вступні випробування (іспит, співбесіда, перевірка рівня іноземної мови та ін.) та може здобути додаткові бали шляхом наявності навчальних та наукових досягнень.

Найчастіше, до них відносять:

 ⦿ публікації у фахових виданнях;

 ⦿ публікації у виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science;

 ⦿ призові місця на міжнародних та всеукраїнських студентських олімпіадах;

 ⦿ наявність патентів.

Найбільше додаткових балів надається саме за публікації у виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science (в середньому 25-30 балів).

Для докторантури:

Необхідною умовою для вступу в докторантуру є наявність публікацій за спеціальністю, зокрема у міжнародних реферованих журналах, індексованих в наукометричних базах. Для зарахування кожен вступник подає розгорнуту пропозицію з планом дослідницької роботи або інформацію про обсяг наукової роботи. Структурний підрозділ, що відповідальний за зарахування, заслуховує наукові доповіді та подає висновки на розгляд вченої ради.

Обов’язковою умовою для вступу є подання письмової характеристики наукової діяльності вступника, складеної доктором наук, який є штатним науково-педагогічним або науковим працівником відповідного закладу вищої освіти (наукової установи).

Крім цього, вступник подає список опублікованих наукових праць.

У чому специфіка наукової діяльності аспірантів та докторантів?

Стаття 9 Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах) визначає особливості наукової та науково-освітньої діяльності аспірантів та докторантів.

Підготовка передбачає виконання відповідної освітньо-наукової або наукової програми закладу вищої освіти та проведення власного наукового дослідження. Неодмінною умовою освітньо-наукової програми аспірантури (ад’юнктури) та наукової програми докторантури є підготовка та публікація наукових статей.

Підготовка та публікація наукових статей повинна відповідати індивідуальному плану наукових робіт. Він визначає зміст, строки виконання та обсяг наукових робіт, строки захисту дисертації.

Індивідуальний план наукової роботи є обов’язковим, він має бути погодженим науковим керівником і затвердженим вченою радою закладу вищої освіти.

©Publ.Science

Чому так важливо коректно оформити список літератури?

Некоректне оформлення цитування може стати причиною відмови рецензентами у публікації статті. Тому вченому важливо підійти до цього питання вкрай ретельно.

Для того, щоб бібліографія була актуальною та цікавою для інших вчених, важливо постійно аналізувати вітчизняні та міжнародні досягнення в предметній галузі, переглядати журнали, які корисні для Ваших досліджень та професійного розвитку. Підготовка огляду літератури сприяє розумінню, які журнали є цільовими для публікації власних робіт.

Після того як Ви обрали видання для публікації, уважно ознайомтеся з правилами структурування статті, де мають бути прописані й критерії оформлення бібліографії. Їх необхідно виконати, інакше Вашу роботу одразу повернуть. Орієнтуватися у загальних вимогах необхідно, особливо, коли тільки пишете статтю. Як правило, інструкції великих міжнародних видавництв (Elsevier, Springer, Nature, Wiley, Taylor&Francis, Sage, Emerald тощо) мають схожі пункти. Але після того, як видання обране необхідно доопрацювати текст та поглибити зміст згідно з критеріями обраного журналу.

Види оформлення цитування

Сьогодні існує великий список стилів оформлення наукової літератури. Ми звернулися до наказу МОН «Про затвердження Вимог до оформлення дисертації», в якому поданий рекомендований перелік стилів оформлення списку наукових публікацій.

• MLA (Modern Language Association) style.
• APA-1,2 (American Psychological Association) style.
• Chicago/Turabianstyle-1.
• Harvard style-1.
• ACS (American Chemical Society) style.
• AIP (American Institute of Physics) style.
• IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers) style.
• Vancouver style-1.
• OSCOLA.
• APS (American Physics Society) style-1.
• Springer MathPhys Style-1.

¹Springer Style

² Эльзевирский стиль

Список літератури у дисертації може оформлюватися з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання» або за допомогою одного з вищезазначених стилів.

Основні поради щодо оформлення бібліографії

Бібліографія допомагає науковцю демонструвати актуальність статті, її новітність. У списку повинні бути посилання на нові дослідження у галузі, а також посилання на фундаментальні результати вчених.

Використовуйте у списку літератури іноземні джерела, які Ви опрацьовуєте у статті.

Об’єм списку має бути достатнім з огляду журналу (дізнайтеся середній показник об’єму літератури з Вашого напрямку)

Не захоплюйтеся надмірним самоцитуванням, але не виключайте цей вид цитування, якщо воно є продовженням попередніх публікацій.

©Publ.Science

Але при розкопках давньоримського поселення Корінум в 1868 році в Англії була знайдена плита з зображеним на ній малюнком, дуже схожим на кросворд. Знахідка датувалася III-IV століттями.

Щось подібне було виявлено і на колоні в знаменитих Помпеях при розкопках 1936 року. Це творіння відносилося до 79 року нашої ери і вражало тим, що кросворд міг читатися однаково зліва направо, справа наліво, зверху вниз і знизу вгору, - пише сайт «Острів знань».

Версії його виникнення на сьогоднішній день дуже суперечливі. Три країни - Великобританія, Сполучені Штати Америки та Південно-Африканська Республіка - оскаржують нині право називатися батьківщиною кросворду.

Жителі туманного Альбіону вважають, що перший кросворд з'явився в Англії. На їхню думку, перші кросворди друкувалися вже в середині XIX століття в лондонській газеті «Таймс», а першим автором гри був Майкл Девіс.

Ці головоломки були дуже прості і призначалися в основному для дітей. Завдання полягало в наступному: заповнити літерами клітинки квадратів таким чином, щоб одне і те ж слово виходило і по горизонталі, і по вертикалі.

Жителі США стверджують, що перший в світі кросворд був опублікований 21 грудня 1913 року в недільному додатку «Fun» до газети «Нью-Йорк Уорлд» і придумав його журналіст Артур Уїнн, що емігрував до Америки з Англії. Він винайшов новий підхід у роботі зі словом: уклав літери в клітини, клітини розмістив у смужки і назвав нову головоломку "cross-word puzzle". Автор направив свій кросворд з 32 слів в газету "Нью-Йорк уорлд", де він був надрукований 21 грудня 1913 року.

А справа була так. Видавець доручив Уінну скласти до різдвяних свят додаток до газети, який викликав б інтерес не просто окремого читача, але відразу цілої родини. І тут журналіст згадав, як його дід створював для нього в дитинстві головоломки.

Це були так звані «магічні квадрати», в яких горизонталі і вертикалі заповнювалися однаковими словами. Уїнн удосконалив цю гру.

Він вирішив, що якщо слово в задачі буде зустрічатися тільки один раз, це зробить її цікавішою. І Уїнн, що називається, потрапив в точку. Його винахід так сподобалася читачам, що вони у своїх численних листах просили газету продовжити друкувати подібні завдання. Артур Уїнн першим також застосував в кросворді затемнені клітини для поділу слів.

Зворотний зв'язок автора (AuthorFeedbackWizard)

Author Feedback Wizard дозволяє редагувати інформацію про авторів та їхні дослідження. За допомогою нещодавніх оновлень, цей сервіс став швидшим та простішим. Автори можуть запропонувати необхідні оновлення й оперативно виправити некоректну інформацію профілю. Відтепер AFT можливо використовувати для зворотного зв’язку та надсилання відгуків про всі препринти, що пов’язані з профілем автора (матеріали, що викладені до чи після публікації наукової статті та становлять її «чорновий варіант»). 

Сторінка відомостей про документи (Document details page)

На цій сторінці зображаються дані про аналітику Ваших наукових статей. Нині, туди додано нову характеристику – «Кількість переглядів». Вона здатна допомогти вченому оцінити якого охоплення у науковому світі набуде стаття та спрогнозувати її рівень цитування. Крім цього, додано функцію попереднього перегляду профілю автора Scopus.

Використання метрик PlumX

На сторінці Scopus у розділі відомостей про документи (Document details page) міститься 3 категорії показників цитування (Clinical, Patent and Policy) за метрикою PlumX Metrics. Вона показує рівень використання цитат дослідниками та науковими установами, визначає їхній рівень наукового впливу. Усі показники містяться у профілі автора, тому дослідники можуть швидко знаходити та за необхідності звітувати про науковий вплив своїх робіт за даними PlumX Metrics.  

Розширення вмісту препринтів

З метою розповсюдження вмісту наукових статей ще до етапу публікації, наукометрична база Scopus додала у профілі авторів інформацію про препринти. Таке нововведення було здійснено на початку 2021 року. У профілі було додано препринти авторів, починаючи з 2017 року, що включали дані серверів arXiv та ChemRxiv, bioRxiv та medRxiv (у сфері фізичних та біомедичних наук). Проводячи оновлення у Scopus, розробники почали додавати дані з сервера соціальних наук SSRN. Так, кількість препринтів орієнтовно збільшена до 1,4 млн.

Розширення інформації щодо фінансування

Для покращення якості пошукових інструментів, база даних Scopus почала розширювати інформацію щодо установи фінансування у профілі автора. Таким чином, користувачі мають можливість переглядати статті за способом фінансування. Науковці здійснюють пошук актуальних для себе грантів, які можуть використовувати для фінансування власних наукових доробків.

Оновлення фільтрів відкритого доступу (Open Access filters)

Частина матеріалів наукометричної бази Scopus знаходиться у вільному доступі. Нині їхня кількість збільшилась приблизно 5,5 млн статей, що пов’язано з розширенням трактування «відкритого доступу» самою базою даних. Автори можуть здійснювати пошук по всіх файлах відкритого доступу або ж використовувати конкретні фільтри. Їх позначають тегами Open Access, що вказує на статус публікації: Gold, Hybrid-Gold, Bronze або Green. Ця типологія виділяється залежно від параметрів вільного доступу: тимчасовий чи постійний, вигляд наданого доступу і т.д.. Відповідно, можна здійснювати пошукові запити або у всій базі відкритих файлів або в обраних фільтрах.  

©Publ.Science

Видання категорія «А»

Фахові видання категорії «А» включають найбільш рейтингові та професійні наукові журнали, що мають міжнародне визнання. Вони індексуються базами даних Scopus або Web of Science. Публікація у них показує авторитетність дослідника та визнається широким колом закордонних колег. Крім цього, існують норми в українського законодавства, що визначають, яку кількість статей у виданнях баз даних Scopus або Web of Science необхідно опублікувати для отримання вченого ступеня або звання. Залежно від кожного конкретного ступеня або звання, їхня кількість може варіюватись від 1 до 10. До них відносять статті у фахових виданнях України Категорії «А» та інших журналах, включених до переліку індексованих у Scopus або Web of Science.

Існують і вимоги до кількості публікацій у фахових виданнях України (найчастіше категорії «Б»). Їх можна замінити публікацією у журналах, індексованих у Scopus або Web of Science, у розрахунку: 1 до 2 або 1 до 3. Тобто, одна стаття у виданні бази даних Scopus або Web of Science може бути еквівалентною двом або трьом, опублікованим у фахових виданнях України.

Така норма застосовується для здобуття наукових ступенів і регламентується Наказом МОН «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук».

Для здобуття ступеня кандидата наук:

Наукова публікація у виданні, віднесеному до першого - третього квартилів (Q1 - Q3) відповідно до класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, прирівнюється до двох публікацій.

Для здобуття ступеня доктора наук:

Наукова публікація у виданні, віднесеному до першого і другого квартилів (Q1 і Q2) відповідно до класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, прирівнюється до трьох публікацій; у виданні, віднесеному до третього квартиля (Q3), - до двох публікацій.

За наявності не менше десяти публікацій, які розкривають основні наукові результати дисертації, у виданнях, віднесених до першого і другого квартилів (Q1 і Q2) відповідно до класифікації SCImago Journal and Country Rank або Journal Citation Reports, захист може відбуватися у формі наукової доповіді.

Тобто, одна стаття у виданні бази даних Scopus або Web of Science може бути еквівалентною двом або трьом, опублікованим у фахових виданнях України. На жаль, більшість українських фахових видань Категорії «А» включені до четвертого квартиля (Q4), для яких можливість заміни не визначається.

Видання категорії «Б»

Видання категорії «Б» теж мають високий рівень авторитетності та визнання українською науковою спільнотою. Вони не включені до найбільш відомих наукометричних баз Scopus або Web of Science, однак можуть включатися до інших міжнародних баз, що визнаються, наприклад Європою чи певною групою країн. Крім цього, такі журнали володіють авторитетом усередині країни. В будь-якому випадку, не варто вважати, що категорія «Б» показує непрофесійність видання, адже для включення в цю категорію необхідно виконати низку вимог Міністерства освіти та науки України.

Перелік таких вимог встановлено Наказом МОН «Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України».

До них належать:

    ◉ наявність свідоцтва про державну реєстрацію засобу масової інформації;

    ◉ наявність ISSN-номера та дотримання заявленої періодичності;

    ◉ наявність зареєстрованого цифрового ідентифікатора DOI (Digital Object Identifier) для кожного опублікованого матеріалу;

    ◉ наявність вебсайту видання;

    ◉ розміщення на платформі «Наукова періодика України» в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського НАН України та в Національному репозитарії академічних текстів;

    ◉ забезпечення якісного незалежного рецензування поданих для публікації матеріалів;

    ◉ наявність сформованої редакційної колегії з необхідним рівнем публікаційної активності.

Що таке категорія «В»?

Раніше ця категорія була початковою фаховою категорією наукових журналів. 15 січня 2018 року законодавство України визначило її звуження, що зазначено у Наказі МОН «Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України». Зокрема, виданням категорії «В» було дано два роки для подачі документів і переходу у категорію «А» або «Б». У 2020 році, видання, що не здійснили такий перехід, були виключені з переліку фахових без права поновлення. Категорія «В» не включена  до переліку фахових видань України.

Тобто, працюючи над науковими доробками, слід орієнтуватися переважно на фахові видання категорії «А». Вони мають найбільшу впливовість та рейтинговість в наукометричній сфері України.

 ©Publ.Science