Даний тематичний блок містить матеріали щодо культури академічного письма на засадах академічної доброчесності.
АКАДЕМІЧНИЙ СТИЛЬ ПИСЬМА
Академічне письмо - це вміння висловлювати та обґрунтовувати свої думки за допомогою короткого, при цьому досить переконливого наукового тексту. Воно є одним з важливих аспектів успішного навчання в вузі і подальшої науково-дослідницької діяльності, в тому числі на міжнародному рівні.
За допомогою академічного письма кілька останніх десятиліть здійснюється наукова і освітня комунікація між різними країнами. Його принципами керуються провідні редактори найкомпетентніших наукових видань у всьому світі, тому освоїти їх слід кожному хоча б для того, щоб полегшити свій шлях в сходженні по кар'єрних сходах в будь-якій науці.
ВИДИ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ
Есе – публіцистичний твір невеликого обсягу, що виражає індивідуальні враження та міркування з конкретного питання.
Доповідь – вид монологічного мовлення, що містить офіційне повідомлення, засноване на залученні документальних даних.
Звіт – письмове повідомлення про виконання завдання.
Анотація – короткий виклад змісту книги, статті, що розкриває призначення, цінність, направленість та дозволяє робити висновки про доцільність їх вивчення.
Реферат – короткий виклад змісту одного або декількох документів.
Курсова робота – вид самостійної навчально-наукової роботи з елементами дослідження, виконується з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань.
Бакалаврська робота – кваліфікаційна науково-дослідна робота, виконана студентом на завершальному етапі навчання, з метою захисту й отримання академічного ступеня бакалавра.
Магістерська робота – кваліфікаційна науково-дослідна робота, виконана студентом на завершальному етапі навчання, з метою публічного захисту й отримання академічного ступеня магістра.
Дисертація – наукова кваліфікаційна праця, що пройшла попередню експертизу і подана до захисту на здобуття наукового ступеня.
Автореферат – стислий виклад кандидатської та докторської дисертації, який виконується після її фактичного завершення.
Стаття – публікація, що містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне питання, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок.
СТРУКТУРА НАУКОВИХ ТЕКСТІВ
Чітка структура і логічна послідовність дає змогу читачеві зрозуміти задум автора та покращити загальне сприйняття роботи.
Структура наукового тексту містить: вступ, основну частину, висновок та IMRaD (методи, результати, обговорення).
Залежно від виду наукового тексту використовуються такі структурні елементи:
- Титульний аркуш – перша сторінка роботи та основне джерело бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа.
- Назва – привертає увагу та інтерес читача.
- Анотація – узагальнює основний зміст роботи.
- Зміст – надає інформацію про основні розділи, підрозділи роботи, зокрема вступ, висновки до розділів, список використаної літератури, додатки та нумерацію сторінок.
- Перелік умовних позначень – якщо в роботі вживається спеціальна термінологія та використовуються маловідомі скорочення, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи повторюються менш як три рази, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.
_______________
Вступ – розкриває стан досліджуваної проблеми, визначає мету і завдання, обґрунтовує актуальність обраної теми, вказує об'єкт, предмет та методи дослідження. У вступі варто звернути увагу на рівень розробленості теми у вітчизняній та закордонній літературі, виділити дискусійні питання й нерозв'язані проблеми. Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина роботи.
Структурні елементи вступної частини:
- Мета і завдання – формулюються мета роботи та завдання, які необхідно розв'язати для її досягнення.
- Актуальність теми – обґрунтовується актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки.
- Об'єкт та предмет дослідження – розкривається проблемна ситуація, обрана для вивчення.
- Методи дослідження – подається перелік методів дослідження, що дає змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності цих методів.
Основна частина – містить методологію дослідження, описує основні етапи проведених теоретичних та емпіричних досліджень. Відповідно до змісту основна частина поділяється на розділи та підрозділи. Усі розділи повинні бути логічно пов´язані між собою. Кожен розділ чи підрозділ повинен мати таку схему: короткий вступ, факти та їх опис, проведення дослідження на основі обраного наукового методологічного апарату, підбиття підсумків.
Структурні елементи основної частини:
- Результати дослідження та їх обговорення – узагальнюються та обговорюються отримані результати, проводиться аналіз нерозв'язаних питань та порівнюється з попередніми дослідженнями.
- Наукова новизна одержаних результатів – описується ступінь новизни наукових положень, відмінність одержаних результатів від відомих раніше.
- Практичне значення одержаних результатів – подаються відомості про наукове використання результатів досліджень та рекомендації щодо їх практичного застосування.
- Апробація результатів роботи – вказуються оприлюднені результати досліджень.
- Огляд літератури – здійснюється аналіз роботи дослідників, які працювали над обраною темою. Він містить найбільш цінні, актуальні роботи (від 15 джерел). В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітлення в літературі основних аспектів теми.
Висновок – надаються підсумки дослідження, що пояснюють розв'язання проблеми, пропонуються перспективи розвитку для подальших досліджень. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій та мають відповідати поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми.
- Список використаних джерел – перелік джерел, що використовуються під час підготовки наукової роботи. Перелік джерел розміщується в списку згідно з порядком посилань у тексті, або за абеткою прізвищ авторів чи в хронологічному порядку. Спочатку розміщуються видання українською мовою, потім – іноземними. У тексті роботи посилання варто наводити у дужках, вказуючи номер зі списку. Бібліографічний опис складають мовою документа. Складаючи список використаної літератури, необхідно враховувати обмеження щодо його обсягу – не менше 30 найменувань, але не більше 35.
- Додатки – можуть містити методики, розрахунки, проміжні математичні доведення, формули, таблиці, інструкції, протоколи, акти випробувань, описи алгоритмів, ілюстрації. Додатки слід оформлювати як продовження роботи, розміщуючи в порядку появи посилань на них у тексті. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, наприклад: додаток А, додаток Б. Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.
Автор самостійно обирає структурні елементи наукового тексту, які може включити в наукову роботу залежно від виду наукового тексту.
В роботі бажано використовувати цитування та посилатися на роботи інших вчених. Це демонструє компетентність дослідника, широту проведеного ним дослідження та його завершеність. Посилаючись на інші дослідження, їх суть необхідно розкривати настільки, щоб читачеві було зрозуміло, про що мова і з якою метою автором був приведений конкретний приклад.
На закінчення необхідно відзначити, що опанувати науковий текст та академічний лист необхідно всім: студентам вищих навчальних закладів, аспірантам, викладачам, науковцям і дослідникам, які публікують наукові статті.
При намірі опублікувати свої роботи в наукових журналах вони матимуть більше шансів на позитивну відповідь від редакції. Найкраще цьому сприяє анотація, підготовлена з дотриманням правил академічного письма.
